Як і в якому співвідношенні може бути поділено майно колишнього подружжя після розлучення?
Сорок два відсотки. Саме така кількість сімей в Україні розпадається через розлучення. Згідно з офіційною статистикою за 2013 рік (інформація 2014 року ще не опублікована) в країні розпалися 164 тисячі 939 сімей, а відсоток неповних сімей впритул наблизився до 20%.
При цьому більшість розлучень фіксуються судовим рішенням, що говорить про наявність у сім'ї неповнолітньої дитини, а відсоток розлучень у перші 5 років спільного життя (залежно від регіону) коливається в межах 60-90%. І статистика, і так жахлива, говорить про те, що найближчим часом змін на краще не передбачається.
Щиро сподіваючись на те, що сім'я є для Вас однією з найголовніших цінностей і, як Вами, так і Вашими рідними, докладаються всіх зусилля для того, щоб убезпечити своїх близьких від навколишнього негативу, зберігаючи цілісність та благополуччя сімейного вогнища, проте, для надання професійної юридичної допомоги, у боротьбі з повсюдно присутньою правовою безграмотністю наших громадян, публікую основні положення процедури шлюборозлучного процесу та подальшого поділу майна. При цьому нагадую про те, що розлучення, будучи вельми затратним у плані фізичних сил і нервів, має розглядатися як крайній захід, який має своєю кінцевою метою, надати двом людям можливість вирватися з безпросвітної життєвої ситуації, отримуючи шанс розпочати «нове життя».
Що ж про процедуру розлучення каже українське законодавство? Все залежить від тієї ситуації, в якій Ви перебуваєте. Серйозний вплив має наявність (відсутність) неповнолітніх дітей та згода чоловіка (дружини).
Якщо Ви бажаєте розлучитись, причому дане бажання взаємне, неповнолітніх, спільних дітей немає, а жінка не в положенні, тоді дана процедура максимально спрощується, що гарантовано збереже для Вас найважливіше – ваші нерви (нагадую, що з будь-якому варіанті розвитку подій, процес розлучення справляє дуже стресовий вплив практично на усіх задіяних осіб). Отже, Ви звертаєтеся до органів, що здійснюють реєстрацію актів цивільного стану (РАЦС) за місцем проживання одного з подружжя, подавши взаємно підписану заяву про розірвання шлюбу (за зразком) та пред'явивши свої паспорти. Після цього Ви маєте рівно 1 місяць (законодавчо встановлено) для того, щоб відкликати свою заяву і, якщо рішення не змінилося, у призначений час маєте з'явиться для остаточного розірвання шлюбу, отримавши відповідне Свідоцтво.
Якщо хтось із подружжя, маючи поважну причину, не може бути присутнім при подачі заяви про розірвання шлюбу, можливо заповнити свою частину заяви (підпис обов'язково засвідчується нотаріально), а інший з подружжя, заповнивши свою половину заяви та передавши документи працівникові РАГСу отримує інформацію про дату та час розірвання шлюбу. Якщо хтось із подружжя не може з'явитися для участі в процесі реєстрації розірвання шлюбу, він(вона) може вказати в заяві (написати додаткову заяву) з проханням, що виражає згоду на реєстрацію розірвання в його відсутності (вказавши назву та адресу РАГСу, для відправки свідоцтва про розірвання, якщо мешкає в іншому районі або населеному пункті). При неможливості бути присутнім на процедурі розірвання шлюбу в зазначений час, законом передбачається можливість перенесення дати, але не більше одного року від часу, коли було подано заяву.
Якщо в сім'ї є неповнолітні діти, навіть за умови, що подружжя згодне на розлучення, процедура здійснюється лише в судовому порядку. До суду мають бути подані:
1. Взаємна заява на розірвання шлюбу.
2. Копії паспортів.
3. Копія Свідоцтва про шлюб.
4. Копія Свідоцтва про народження дитини (дітей).
5. Копія договору виховання та забезпечення дитини.
Останній документ є обов'язковим та найважливішим (за його відсутності судом буде відмовлено у прийнятті заяви). У ньому фіксується домовленість подружжя з питання:
— проживання дитини (з батьком чи матір'ю);
— участь батьків у вихованні дитини;
— питання забезпечення та сплати аліментів на утримання дитини (останні можуть бути зафіксовані додатковою угодою, незалежно від того, чи розірвано шлюб).
Ситуація, коли один із подружжя не дає згоди на розлучення, є найбільш складною. Ініціюється поданням позовної заяви до суду, що бажає розірвати шлюб (також подається за наявності майнових спорів між подружжям або небажання укладати договір про виховання та забезпечення дитини). У позові, обов'язково, слід зазначити місце прописки (адреса установи в якому працює) чоловіка (дружини). Також слід надати:
1. Копію свого паспорта.
2. Копію Свідоцтва про шлюб.
3. Копію Свідоцтва про народження дитини (дітей).
Дуже важливо, якщо Ви зацікавлені в максимально швидкій процедурі розлучення, за наявних майнових претензій, складати окремий позов про поділ майна. Прийняття рішення щодо останнього може зайняти досить тривалий час, що витрачається на здійснення оцінки вартості наявного майна, допит свідків тощо, а отже шлюб розривається лише тоді, коли суд ухвалить рішення і за майновими вимогами.
Після завершення досудових дій призначається час засідання (не раніше, ніж через 1 місяць), про що повинні бути повідомлені всі учасники процесу. При неявці будь-кого з учасників та відсутності підтвердження про їх сповіщення (підтвердження врученої повістки), а також за наявності поважної, за рішенням суду, причини для неявки (необхідно оповістити суд) – засідання відкладається. Під час засідання будь-яка сторона може скористатися правом клопотання на надання терміну примирення, яке, якщо воно не суперечить інтересам сторін та дитини, буде задоволене.
По завершенню розгляду справи суд виносить рішення, яке може оскаржуватися протягом 10 днів в апеляційному суді. Якщо ця скарга, у зазначений період часу, не направлена, рішення суду набирає чинності, а колишнє подружжя має звернутися до органу, який здійснює реєстрацію актів цивільного стану, для фіксації розірвання шлюбу у паспортах. Дружина(чоловік), що змінила(ив), під час реєстрації шлюбу, своє прізвище, може або залишити існуюче, або відновити своє прізвище.
Слід врахувати, що позов про розірвання шлюбу не приймається:
1. Під час вагітності подружжя (виняток, доведений факт протизаконних дій по відношенню до чоловіка (дружини) або дитини).
2. Протягом першого року життя дитини (виняток, що й у першому випадку, а також визнання батьківства іншою особою або факт виключення судовим рішенням інформації про батька у записі про народження).
3. Наявність заяви сторін або позову одного з подружжя щодо встановлення режиму окремого проживання (неможливість або небажання спільного проживання). Що, за позитивного рішення суду, встановлює:
— придбане при окремому проживанні майно, яке не є спільним;
— діти, народжені після 10-ти місячного періоду з моменту затвердження даного режиму, не є спільними.
Тепер присвятимо деякий час майновим питанням. Основним у питанні є положення про право спільної власності, що передбачає володіння майном (неподільне) двома і більше особами з права власності (спільного майна). Сімейним кодексом України встановлюється режим спільної сумісної власності для майна подружжя, який, на відміну від спільної часткової власності (володіння певною частиною майна, якщо договір чи законодавство не встановлюють спільну спільну власність) не визначає частини (частки) подружжя, а володіння та розпорядження майном здійснюється на підставі загальної згоди, якщо інше не передбачено договором (шлюбним).
Не може вважатися спільною власністю особиста приватна власність, до якої належить:
— отримане (придбане) до укладення шлюбу майно;
— майно, отримане за даруванням чи спадкоємствам (навіть під час шлюбу);
— майно, що купується за одноосібно належні кошти;
— предмети, що знаходяться в індивідуальному користуванні (включаючи коштовності);
— кошти, одержувані як відшкодування втрати (псування), що належала дружині (чоловікові) предмета;
— кошти, що відшкодовують моральну шкоду;
— сума страховки (обов'язкової або добровільної), за умови сплати страхових внесків із власних коштів чоловіка (дружини);
— суми нагород (премій), що отримуються як винагорода особистих заслуг;
— нерухомість, отримана в період шлюбу під час приватизації;
— набута в період шлюбу земля, за умови того, що вона перебуває у користуванні, була приватизована, а її площа не перевищує лімітів, встановлених для безкоштовної приватизації.
— і, як говорилося раніше, будь-яке майно, придбане протягом окремого проживання.
На противагу поширеній практиці, слід сказати, що у багатьох випадках можна (бажано) не доводити питання щодо поділу майна до розгляду в суді. Цілком можливим є досягнення домовленості між подружжям про поділ (необов'язково в рівних частках) наявного спільного майна. Для фіксації даної домовленості використовується нотаріально засвідчений договір, для укладання якого достатньо паспортів, кодів ІПН та документів, що встановлюють право власності на майно.
Однак якщо ситуація не дозволяє досягти взаємної домовленості, залишається встановлювати право власності через подання позовної заяви до суду. Ця заява може містити вимогу:
— визнати майно як особисту приватну власність;
— визнати право власності;
— повернути майно з володіння здійснюваного незаконно;
— визнати договір не дійсним;
— примусово (рішенням суду) внести зміни до існуючого договору;
— розділити спільно нажите майно.
В останньому випадку, для того, щоб врахувати всі обставини (наприклад, ухилення одного з подружжя від обов'язків матеріального забезпечення сім'ї), факт приховування (ушкодження або знищення) спільного майна, матеріальних витрат, що завдали шкоди сім'ї, відсутність, без поважної причини (навчання, домашнє господарство, хвороба, догляд за дитиною і так далі) власного заробітку, а також інтереси неповнолітніх (повнолітньої, але непрацездатної дитини) дітей, суд може відступати від правила, що встановлює рівність часткою подружжя у спільному спільному майні. Так чи інакше, процес поділу майна за рішенням суду досить педантичний, а, отже, вимагатиме від Вас відчутних витрат часу і, в деяких випадках, концентрації наявних нервів і сили волі.
Прочитавши цей матеріал, Ви ознайомилися з основними моментами законодавчо встановленої процедури розлучення та поділу майна між подружжям. А як результат, я закликаю Вас, незалежно від уявної «нерозв'язності» ситуації, не приймати поспішних рішень, діючи з усією відповідальністю, особливо, коли йдеться про майбутнє, що залишається на вихованні одинокого батька, дитини. Якщо ж професійна участь адвоката у відстоюванні Ваших інтересів у суді стала необхідною, запрошую скористатися моїми послугами.
Руйнувати завжди легше (іноді й приємніше), ніж створювати. Але, ймовірність того, що в майбутньому будете шкодувати про вчинене дуже висока!
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими