Чудеса націоналізації банкрута нинішнього банкрутом майбутнього

Приватбанк тепер національнийБорги – народу, гроші – людям чи що показала націоналізація Приватбанку?

Хороші справи вночі не роблять. Ця народна мудрість найбільш промовисто дає зрозуміти суть як ухваленого, в ніч на 19 грудня 2016 року, рішення про націоналізацію найбільшого, за всю історію незалежної України, підприємства-банкрута, так і ухвалення (ніч 21 грудня 2016 року) бюджету наступного року. І обидві дані події, хоч і не пов'язані безпосередньо, покликані служити одній спільній меті – прискорити отримання нового траншу МВФ, без якого і вищезгадані дії, і вся національна економіка, у прямому розумінні слова, виявляться нежиттєздатними.

І якщо сама процедура ухвалення та досить сумнівні статті видатків майбутнього бюджету потребують додаткового аналізу та можуть бути матеріалом окремої статті, то про раніше згадану «націоналізацію» можна поговорити вже зараз. Що ж сталося із Приватбанком?

Прибравши всі зайві емоції та оцінюючи подію максимально абстраговано, можна зробити цілком логічний висновок:

за результатами досягнутих домовленостей, колишні власники найбільшого банку країни позбулися проблемного активу, раніше, у тому числі й за рахунок коштів державного рефінансування, «висушеного насухо», а державна влада, на чолі з її гарантом, вирвала з рук фінансової групи, у простолюді олігархів, найбільш важку «дубину», розмахуючи якою останні змушували державу брати участь у погашенні все зростаючих, а тому й не гасимих боргів.

Відбулася давно очікувана зміна власника, за результатами якої всі сторони отримали або в майбутньому отримають певні вигоди. Колишні власники, найімовірніше, отримали державну індульгенцію не лише за величезними боргами банку-банкрута, а й за боргами десятків, які перебувають у безпосередній фінансовій залежності і спробуйте здогадатися в чиїй власності підприємств. Крім того, практично гарантовано зберегли контроль над іноземними філіями «Привата» (Литва та Кіпр). Інформацію про ту роль, яку вони виконували в процесі накопичення боргів і наближення часу визнання Приватбанку неплатоспроможним, можна легко знайти у мережі Інтернет. І звичайно, ніщо не заважає даним панам у подальшому, за сприятливого результату реструктуризації банку, взяти участь, хай і не на перших ролях, у придбанні хоча б частини своєї ж, хай і трохи збіднілої, зате «чистої, як сльоза немовляти» фінансової структури.

ГДержава, в особі персон, що не потребують представлення здійснивши унікальну для цивілізованого світу (у розвинених економіках збиткові підприємства приватизуються або ліквідуються) націоналізацію банкрута, шляхом процедури потворного симбіозу процесів визнання банку неплатоспроможним та переходу збиткового підприємства у державну власність, досягла:

— виконання, раніше згаданого, вимоги МВФ щодо стабілізації банківської системи, для отримання нового траншу на підтримку економіки;
— виходу з-під впливу рідко згадуваного публічно, але наявного, впливу з боку фінансової групи, яка раніше контролювала Приватбанк;
— отримання контролю практично над усією (не володіння головою Нацбанку інформацією про те, кому належить система «Приват-24» навіть трохи розчулює) найбільш розгорнутою системою банківських установ та банкоматів;
— можливість відносно «дешевої» реструктуризації банку, в першу чергу шляхом «прощення» боргів перед державою та залучення нових державних коштів;
— можливості, що з'явилася в майбутньому, хай і не наступного року, вигідно купити (саме купити, а не продати, оскільки, сподіваюся, ніхто не сумнівається, хто буде першим у черзі на покупку) вже готовий, налагоджений бізнес, відновлений за державний рахунок.

Чому ж цей процес, незважаючи на запевнення вищих державних осіб у тому, що націоналізований банк продовжуватиме свою роботу у звичайному режимі, а всі вклади фізичних осіб, вже на законодавчому рівні (прийнятий Верховною Радою України 20.12.2016 р. законопроект №5553) підлягають повному поверненню, все ж таки здійснить свій негативний вплив на національну економіку і чим це загрожує пересічним громадянам? Найбільш важливими наслідками мені видаються:

1. Усі спроби з боку влади заспокоїти вкладників та клієнтів «Приватбанку», розбиваються о тотальну недовіру громадян до держави у фінансових питаннях. Як результат – з банку «витягнуть» та переведуть у готівку всі можливі кошти.

2. Всупереч закликам не вчиняти подібних дій, колишні вкладники постараються конвертувати готівку в іноземну валюту, що викличе чергове падіння курсу гривні, змусивши Нацбанк посилити існуючі валютні обмеження, викликавши тим самим новий виток падіння національної валюти. І якщо ситуація розвиватиметься подібним чином, навіть 30 гривень за долар уже буде вельми оптимістичним прогнозом.

3. Перехід банку у державну власність викличе цілком очікуваний відтік існуючих та майбутніх клієнтів. Народну переконаність у тому, що держава найгірший власник підприємства, якій можна довірити свої гроші, уряд перемогти не зміг, та й, чесно кажучи, особливо не намагався.

4. Ще до того, як Кабмін і Нацбанк розберуться, кому належить і як функціонуватиме платіжна система «Приват-24», її охоплення і фінансові потоки, що проходять через неї значно зменшаться, завдяки досить реальній переконаності громадян у тому, що слідом за переказом коштів на картку «Приватбанку», через деякий час доведеться спілкуватися з представниками податкової. Таким чином, банк, що націоналізується, якщо й не втратить зовсім, то, як мінімум, значно знецінить свій найважливіший фінансовий інструмент, який раніше гарантував йому найбільшу привабливість серед конкурентів.

5. Зарплатні та дотаційні проекти будуть реалізовуватися без істотних змін і затримок, що, втім, абсолютно не гарантує захист чинного уряду та Верховної Ради від можливих акцій громадянського протесту з вимогою нових перевиборів. Але це вже питання політичного характеру.

Поки ж усі ініціатори та учасники даного процесу намагаються демонструвати незворушність в очікуванні раніше згаданих вигод, спробуємо і ми зберегти спокій, але, не ігноруючи раніше згадуваного варіанта розвитку подій.

І все ж таки цікаво, коли-небудь у країні, за заповітом класика сатири, перестануть красти зі збитків і навчаться красти з прибутків?

 

З  повагою                        Дар'я Ігорівна Ясир

 

Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:

§ Інші статті

§ На головну

§ Перелік та вартість послуг

§ Отримати консультацію юриста

§ Контактна інформація

Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими