Як захиститись від спроби кредитора, повторно стягнути суму боргу, відсотки та неустойку?
Сказати, що сьогодні, більшість комерційних структур та організацій України мають проблему з грошима – це не сказати нічого. Що вже казати про пересічних громадян? До того ж додається стрибкоподібне зростання курсів іноземних валют, а також дуже відчутний, незважаючи на всі «втіхи» Кабінету Міністрів та Національного банку України, рівень інфляції. Додавши, до того ж, очевидні проблеми банківського сектора, ми, зрештою, можемо обґрунтувати актуальність заявленої теми.
Йдеться про спроби деяких банків (колекторських агенств), повторними зверненнями до суду, стягнути з боржника раніше встановлену, попереднім судовим рішенням суму, але, у випадку з валютним кредитом, вже з перерахуванням на новий курс іноземної валюти, а також із закладеними у позовну вимогу, інфляційними втратами. Дані дії позивача розраховані, найімовірніше, на досить поширену практику, коли відповідач не йде до суду з клопотанням припинення судового провадження, на підставі набрання чинності раніше прийнятим судовим рішенням з ідентичних підстав.
Чому таке можливе? З тієї причини, що позичальник, з якого, раніше прийнятим судовим рішенням, стягувалася заборгованість, у зв'язку з неможливістю, з його боку, виконати рішення суду в повному обсязі, практично гарантовано, потрапляє саме під такий спосіб захисту банком своїх інтересів, у його прагненні перенести на боржника існуючі втрати через інфляцію.
Дійсно, позичальник, який прострочив виконання взятих зобов'язань, відповідно до вимог кредитора повинен сплатити борг при врахуванні індексу інфляції (офіційного) на весь період прострочення та 3% річних від суми прострочення (за умови, що інше не прописано у договорі або не встановлюється чинним законодавством). Однак, у цій ситуації, банк (колектор) тактовно замовчує, що підтверджується наявною практикою, про те, що втрати від інфляції можуть нараховуватися, з подальшим стягненням через суд, тільки на зобов'язання у гривні, а на суми в іноземній валюті дані втрати не поширюються.
Методи захисту від такого свавілля ґрунтуються на чинному законодавстві та існуючій судовій практиці. Слід пам'ятати, що:
1. Судове рішення ухвалюється судом ім'ям України, будучи обов'язковим до виконання на всій її території (Конституція, стаття № 124, частина 5).
2. Судове рішення набирає чинності після закінчення, законодавчо встановленого, строку на подання апеляційної скарги, а якщо така була подана, після розгляду справи в апеляційному суді, який залишив чинним раніше ухвалене рішення (Цивільно-процесуальний кодекс, стаття № 223, частини 1,2 ).
3. Рішення суду, що набрало чинності, унеможливлює повторну заяву позовних вимог, на тих же підставах, з оскарженням, в ході іншого судового процесу, раніше встановлених судом фактів.
4. При набранні чинності рішення суду, а також при відмові від позову, укладення мирової угоди щодо спору ідентичними сторонами, з того ж предмета та підстав, суд припиняє провадження (Цивільно-процесуальний кодекс, стаття № 205, частина 1, пункт 2). В даному випадку, можливо, доведеться доводити факт ідентичності виробництв.
5. При відхиленні судом клопотання на припинення провадження слід апелювати на Постанову № 5 (пункт 17, абзаци 1-3), що передбачає право кредитора витребовувати передбачену суму. (Цивільний кодекс, стаття № 625, частина 2) у зв'язку з тим, що зобов'язання не виконані належним чином (Цивільний кодекс, статті № 526, № 599), зі сплатою пені та відсотка за користування кредитом, передбачених договором та раніше не стягнених, але не передбачає повторного стягнення тіла кредиту.
6. При повторному позові на пізніший період, сума раннього періоду, стягнута рішенням суду, не підлягає повторному стягненню.
7. При рішенні суду, що набрало чинності, після закінчення терміну дії кредитного договору, банк не має права збільшувати тіло кредиту, а також нараховувати відсотки на періоди, що йдуть за датою закінчення дії договору.
8. Для припинення провадження, на повторну позовну вимогу, необхідно, крім клопотання, подати як копію попереднього рішення суду, так і матеріали судової суперечки (копія позовної заяви кредитора, розрахунок заборгованості), та виконавчого провадження, а також усі, документально підтверджені, докази спроби повторного стягнення раніше стягнутої, судовим рішенням, суми.
Результатом Ваших своєчасних дій стане доказ того факту, що, як мінімум частина, необхідної кредитором суми, раніше була стягнута, а отже, з урахуванням повторного звернення кредитора з того ж предмета та підстав, провадження має бути закрите або позовна вимога має бути задоволена частково (сума позовної вимоги має бути зменшена, з урахуванням раніше стягнутої судом суми). Враховуючи те, що раніше ухвалене рішення не може скасовуватися на користь пізнішого, ухвалення рішення за повторною позовною заявою, зумовлює виникнення подвійної відповідальності за ідентичне порушення, що суперечить головному закону України (Конституція, стаття № 61).
Описана ситуація саме з тих, коли незнання законів не лише не звільнить від відповідальності, а й спричинить значні, абсолютно не обґрунтовані, грошові витрати. Для отримання більш повної інформації запрошую Вас скористатися юридичною консультацією, а також моєю допомогою щодо захисту Ваших інтересів у суді.
Користуйтеся допомогою фахівців, скорочуючи, тим самим, власні витрати.
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими