Боржникам бажають заборонити виїжджати за кордон за заочним рішенням суду.
Борги українців перед банками, а також комунальними підприємствами зростають і, з урахуванням затвердженої політики нового Кабінету міністрів, немає жодного сумніву, що цей процес не тільки не сповільниться, а й наростить темпи в найближчому майбутньому. Паралельно слабшаючи та знову активізуючись, відбувається процес міграції, як трудової, так і виїзду на постійне місце проживання, українців за кордон (раніше на сайті проблема міграції була детально проаналізована).
Не маючи можливості забезпечити себе у своїй країні, сумніваючись, не безпідставно, у майбутніх перспективах працевлаштування в Україні, просто не маючи засобів існування, громадяни намагаються знайти своє місце на чужій території. І ось тут ці процеси перетинаються в одній точці, породжуючи конфлікт фінансових інтересів.
Виїжджають на заробітки або залишають країну в пошуках нового місця проживання, вирішуються на такий крок зовсім не від «доброго життя». Отже, у переважній більшості випадків, пройшовши шляхом зубожіння, вони нагромадили деяку кількість грошових боргів, як перед банками, так і перед комунальними (державними) службами. Як відомо, більшість із вищеназваних установ зазнають гострого дефіциту коштів, а деякі перебувають на межі банкрутства або в процесі ліквідації.
Ось тут і з'являється законопроект (№ 4544-3), який передбачає зміни ЦПК у статті 377-1, що стосується питання тимчасового обмеження виїзду за територію держави. Ініціаторами законопроекту пропонується:
дозволити суду, на підставі заяви державного виконавця, розглядати та виносити рішення про обмеження права виїзду боржника з території України без його присутності на засіданні, яке негайно набуває чинності.
Яким чином реалізовуватиметься цей процес на практиці? Пропонована послідовність наступна:
1. Після погодження з керівництвом виконавчої служби державний виконавець надає відповідне подання до суду.
2. Судом, такою самою, як і виконавча служба, що подала подання, територіальної приналежності, негайно розглядається питання про тимчасове обмеження права боржника (фізичні особи або керівництво юридичних осіб) залишати територію України, на час виконання рішення суду.
3. Суд звільняється від зобов'язання сповіщати боржника (інших осіб) про судове засідання, отримуючи можливість виносити своє рішення заочно.
4. Відсутність на засіданні боржника, державного виконавця, інших заінтересованих сторін не є підставою для перенесення судового засідання та не скасовує рішення суду.
5. Рішення суду про обмеження права виїзду за кордон набирає чинності негайно (згідно з чинним законодавством, після закінчення періоду у п'ять днів, з моменту прийняття рішення або, за відсутності на засіданні, з моменту отримання копії рішення (Цивільний процесуальний Кодекс, стаття 294, частина 2) наданого на подання апеляції або після рішення апеляційного суду).
6. Суд, який встановив обмеження на виїзд, може його скасувати.
7. Копія рішення надсилається особі, щодо якої введено обмеження на виїзд, негайно, а подання боржником апеляції на дане рішення не зупиняє його виконання.
Що отримуємо у результаті? Прагнення авторів законопроекту максимально спростити процедуру введення заборони на виїзд за територію держави осіб, які мають заборгованість, в першу чергу перед банками (у мене немає сумнівів, що ініціаторами виступають ті ж структури, які зробили все можливе, щоб не допустити реалізацію, практично «похованого» сьогодні, проекту з реструктуризації валютних кредитів) на весь період виконання судового рішення, вступає у очевидну суперечність із рекомендаціями Венеціанської комісії, яка раніше розкритикувала іншу ініціативу Верховної Ради України щодо заочної конфіскації майна.
На практиці встановлення обмеження на виїзд за кордон, прийняте судом заочно, що негайно набуло чинності, цілком можливо, дещо покращить ситуацію з погашенням боргових зобов'язань. Проте ефект від ухвалення цього законопроекту не скасовує того, що він грубим чином порушує права, у тому числі конституційні, українських громадян. І вже точно не врятує від банкрутства ті організації, які внаслідок загального занепаду економіки, нерозумного управління, необґрунтовано ризикованих інвестицій чи банального крадіжки з боку керівництва опинилися на межі зникнення.
Як висновок у цій ситуації можна порадити народним депутатам, припинити вишукувати нові способи відібрати в однієї частини українського народу останнє, на користь іншої, яка й так не бідує, а активізуватиметься в реанімації національних, що перебувають у руїнах, програм трудової зайнятості населення та підвищення ефективності використання трудових ресурсів України. Можливо, у разі їх успішної реалізації, громадяни перестануть масово виїжджати закордон, зможуть оплачувати свої кредитні зобов'язання, а податків з їхньої діяльності цілком вистачить для того, щоб держава не помітила зникнення з фінансового ринку чергової, суто спекулятивної банківської структури, а комунальні підприємства вийшли на рівень самоокупності і більше не потребували державних дотацій. Але це, як багатьом ясно, поки що на рівні фантазій.
Поблажливе ставлення до спроб обмежити або порушити права призводить тільки до одного результату – безправ'ю!
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими