Рахунки заарештовуватимуть, гроші списуватимуть – а так, все гаразд.
Продовжуючи цикл статей присвячених активізації реформаторських ініціатив президента, Кабміну та Верховної Ради України, неможливо пройти повз розгляд законопроекту, який, на загальну думку, дозволить автоматично списати з рахунку боржника в оплаті комунальних послуг (послуг зв'язку, телебачення та радіо) кошти на погашення наявних заборгованостей.
З цією ініціативою, в даному випадку, виступив сам гарант Конституції, запропонувавши на розгляд Ради «невідкладний» законопроект щодо внесення змін до чинного законодавства, що наділяє державних (поки що) виконавців правом накладати автоматизований арешт на рахунки (усі наявні) боржника, в рамках спрощеної процедури, шляхом наказового провадження (без обов'язкового повідомлення останнього), з наступним зняттям суми боргу за комунальні послуги.
Самою Верховною Радою цей законопроект не був сприйнятий настільки серйозно, внаслідок чого він уже двічі не увійшов до порядку денного, а вже вчора (10.04.2017 р.) був поданий альтернативний законопроект, текст якого поки недоступний для публічного розгляду. Незважаючи на це, деякими засобами масової інформації була запущена кампанія, яка малює для обивателя страшні образи заблокованою або «спустошеною» банківської картки, арештованих грошей на розрахунковому рахунку або депозиті (юридична та фізична особа відповідно).
З одного боку картина дійсно страшна. Але, при цьому, невже поява цього законопроекту здатна здивувати? Більшість наявних обставин говорить про те, що цей крок цілком логічний і практично безальтернативний. Чому? Та хоча б з наступних причин:
1. МВФ наполягає на тому, щоб уряд України, будь-якими засобами, максимально швидко скоротив практично тридцятимільярдний борг населення з оплати комунальних послуг.
2. Монополісти (давайте без сорому називатися тими, ким є) українського ринку, які надають ці послуги не бажають миритися з падінням прибутковості (збитковістю) своїх підприємств через таку «дрібницю», як багаторазове скорочення платоспроможності населення.
3. Навіть у нинішні часи існують організації (громадяни) що абсолютно, принаймні неофіційно, не бідують, що не заважає їм ігнорувати рахунки на оплату послуг, що поставляються (газ, електрика, вода) , паралельно звертаючись за фінансовою допомогою держави, нарівні з людьми, що наближаються (переступили) до «межі» бідності.
4. Щорічно, в більшості з незалежних від них причин, збільшується кількість тих громадян (юридичних осіб), фінансові проблеми яких практично гарантовано не можуть бути вирішені, а заборгованість, хоча б частково, погашена, без реалізації наявного в них майна. При цьому дана процедура, за чинним законодавством, є досить витратною за часом. Новий законопроект все полегшує.
5. Впровадження положень законопроекту дозволить державі стимулювати українських громадян та підприємства до своєчасної оплати, навіть за існуючими, «грабіжницькими» тарифами, комунальних послуг.
Які недоліки реалізації законопроекту (розглядається законопроект №6232, текст якого доступний на сайті Верховної Ради України):
1. Остаточний підрив довіри до банківської системи, внаслідок якої громадяни та організації, під загрозою розкриття банківської таємниці та потенційно можливого арешту коштів, намагатимуться обмежити користування послугами банків лише розрахунками (переказом грошей) ). На мій погляд, значення подібного розвитку подій дещо перебільшено, тому що завдяки «реформам» останніх років українській банківській системі вже завдано таких збитків, наслідки яких Україна відчуватиме ще довгі роки. А тих, хто досі вірить у існування в країні банківської таємниці, мені щиро шкода.
2. Використання при заборгованості не більше ста прожиткових мінімумів (сьогодні це 160 тисяч гривень) наказного провадження, без заслуховування сторін у суді. Ця процедура значно полегшує діяльність судових виконавців, проте не скасовує права боржника на оскарження судового наказу (у законопроекті – 20 днів, після закінчення яких вважається, що боржник погоджується на списання грошей зі свого рахунку).
3. Створення нерівних умов для постачальника послуги, чиї претензії автоматично вважаються обґрунтованими і боржника, вимушеного в установленому судовому порядку (з втратою часу та витратами грошей) доводити свою невинність. Проблема реальна, але, виходячи із загальних тенденцій зміни вітчизняного законодавства, мало кого хвилює.
4. Арешт може бути накладений у невідповідний момент і, у разі нестачі коштів, буде перенесений на нерухоме майно боржника. По-перше, арешт, згідно із законопроектом, накладається лише на кошти в сумі заборгованості. А по-друге, навіть зараз Законом «Про виконавче провадження» регламентується, що у разі перевищення заборгованості суми 20-ти зарплат (зараз це 64 тисячі гривень) арешт може бути накладений на нерухомість боржника, навіть якщо вона є єдиним житлом. Термін давності борг за комунальні послуги не має, але в суді можуть бути стягнуті лише кошти за останні три роки. Таким чином, зберігаються всі норми, що й раніше, зі скороченням процедури та, відповідно, строків накладення арешту.
5. Сама процедура накладення арешту, запропонована в законопроекті, залишає достатньо можливостей для того, щоб боржник не був своєчасно повідомлений, отже, з великою ймовірністю, міг пропустити строки оскарження судового наказу. Загалом маєш заборгованість – сам поцікався, на якому етапі знаходяться твої стосунки з постачальником, перед яким маєш борг. Цілком поширена в цивілізованому світі норма, яка, в наших реаліях, може набути «найвигадливіші», несподівані форми та наслідки.
6. Ну і насамкінець, запропонована законопроектом методика вже реалізована, рішенням Верховного Суду в Російській Федерації, з тією лише відмінністю, що в цьому випадку боржник може, протягом 10 днів, самостійно погасити борг і повинен бути прообов'язково проінформований про всі етапи судового (виконавчого) провадження. Не бачу причин, щоб не скористатися ситуацією, вивчивши наслідки впровадження даної методики, навчаючись, так би мовити, на чужих помилках.
Отже, підіб'ємо короткий підсумок. До тих пір, поки законопроект або його альтернатива, не оформлений як готовий, до винесення на голосування текст, вкидати українців у передчасну паніку, на мій погляд, передчасно. Але навіть у нинішньому вигляді пропозиції президента не носять (за винятком надання доступу виконавців до інформації по банківських рахунках боржників) якогось, як уже говорилося на початку статті, елемента несподіванки .
Звичайно, як людина я виступаю проти прийняття цього закону, здатного встановити практично безмежний контроль держави над фінансовими (безготівковими) операціями громадян і організацій. Однак, як юрист не бачу жодних підстав, щоб, як мінімум, основні положення законопроекту не були реалізовані на практиці.
А раз так, з урахуванням усіх описаних обставин, впровадження в життя змін, які значно полегшують роботу виконавців з боржниками, але піддають громадян (юридичних осіб) ппостійній загрозі арешту та вилучення їх грошей, цілком реально. Залишилося тільки побажати, щоб влада з подібним «батогом», приходила не тільки до народу, але і, для різноманітності, навідалася і до постачальників послуг, як мінімум для того, щоб з'ясувати як далеко, від такої вартості, що так щедро ними виписується, знаходиться якість цих послуг. Адже ж цікаво?
Гонка «влада-народ » пішла на наступне коло.
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими