1. Дванадцять років навчання (початкове – 4 роки, базове середнє – 5 років, профільне – 3 роки). Висловлю деяку згоду з обуренням окремих громадян, які заявляють, що не можна допускати присутності в школі осіб, які досягли 19-річного віку. Хоча навіть поверховий погляд на дані статистики підкаже очевидний висновок, що переважна більшість підлітків, з різних причин, обирають шлях навчання в тривалішому періоді, який не завершується з настанням повноліття. Також, крім усього іншого, може бути цікавим той факт, що продовжуючи час навчання в школі, уряд потенційно позбавляє випускників, насамперед хлопців, запасу часу, необхідного для вступу до вищого навчального закладу. Вступати доведеться відразу ж у рік випуску. А якщо не поступив? В армію? Адже роки підходящі.

З іншого боку, факт того, що, за заявою міністра освіти і науки України, останні три роки будуть витрачені випускниками або на підготовку для вступу до ВНЗ, або на освоєння першої професії, не дозволяє учням та батькам сприймати заплановане збільшення терміну навчання як однозначний негатив.

Інша справа вчителі. Ось уже хтось, мабуть, здригнувся. Без приведення будь-яких аналогій наважуся заявити, що сьогодні ми повернулися до ситуації, коли переважна більшість батьків спрямовують усі зусилля на вирішення фінансових проблем сім'ї, а діти, знову, надаються вихованню вулиці. І вчителі, напевно, не мають жодних ілюзій щодо спрямованості «творчого потенціалу» тих дітей, з яких, у найближчі 12 років, їм доведеться формувати: «..відповідальних громадян, які здатні до свідомого громадського вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям та суспільству…»

2. Чітке визначення всіх можливих форм навчання та законодавча легалізація сімейної освіти. У чому дійсно хороший аналізований закон, то це в перерахуванні способів, які можуть бути використані учнями для здобуття освіти. Враховано практично все, як реалізовуватиметься на практиці – майбутнє покаже. Залишається чекати на додаткові роз'яснення та інструкції від міністерства освіти і науки. А ось за надання законної можливості сімейного навчання, з урахуванням того, на що, потенційно, може перетворитися шкільне навчання дитини можна і подякувати.

Правда перед батьками, які вибрали цей шлях, як і раніше, залишається проблема знаходження часу та грошей на подібне навчання, а також необхідність здачі дитиною ЗНО, на кожному етапі навчання. Останнє, до речі, може стати проблемою і для дітей, які здобувають знання у традиційній формі навчання. Чому? Читаємо нижче.

3. Зменшення кількості обов'язкових предметів. Не знаю як вас, а мене заява міністра про можливість зведення окремих, нібито близьких, предметів в один загальний курс змусила, буквально на секунду, замислитися над тим, що я, намагаючись чітко розмежовувати поняття і не плутати «тепле з м'яким», можливо, роблю неправильно. Але впевненість у тому, що це не я «збожеволіла» зміцнилася, після почутого інтерв'ю, в якому оповідач, на прикладі мобільного телефону, доводив, що знань, отриманих у загальному курсі, вистачить для того, щоб знати, як працює телефон і зуміти відправити лаконічну, граматично правильну СМС-у.

Ну і звичайно, коли у дитини виникне необхідність здачі ЗНО для вступу та навчання у вищому навчальному закладі – ласкаво просимо на додаткові заняття у репетиторів. І схоже, у майбутньому це загрожує стати обов'язковим атрибутом системи середньої освіти.

4. Автономність шкіл та обов'язкова, публічна, фінансова звітність. Законом гарантується академічна, організаційно-фінансова, кадрова автономія навчальних закладів. При цьому вони зобов'язані на своїх сайтах (сайтах засновників) надати публічний доступ до інформації:

Не перший випадок у вітчизняній історії, коли представники центральної влади йдуть шляхом: «Ви там придумайте, створіть та організуйте роботу, а ми вас, потім, проконтролюємо». Однак наділення навчальних закладів деякою, нехай і досить урізаною, свободою в організації своєї діяльності, з урахуванням реальних потреб громадян, які проживають на території «охоплення», можна лише вітати.

5. Декілька слів про територію. Повинні бути створені освітні округи (мережа навчальних закладів, що забезпечують доступність навчання на певній території), опорні навчальні заклади (надання загальної середньої освіти, з підвозом учнів з інших населених пунктів) та філії навчальних закладів (відокремлені підрозділи навчального закладу). І тепер про те, що відбудеться незалежно від будь-яких бажань та заяв офіційних осіб. Школи в малонаселених районах закриватимуться. Це єдина можливість хоч якось знайти кошти на освіту, на забезпечення якої вже сьогодні дефіцит держави становить десятки мільярдів гривень.

Виходить, що в майбутньому всім учням, державою гарантується здобуття середньої освіти, звичайно, за умови, що деякі з них зможуть дістатися школи. Звичайно, вибачаюсь – це абсолютно не смішно. Але інакше як сарказмом я просто не можу відреагувати на нездатність держави, що триває понад 25 років, незалежно від того, хто займає відповідні кабінети, спроектувати максимально ефективну, за масштабом охоплення та легкості доступу, систему навчальних закладів.

6. Гарантування інклюзивної освіти шляхом створення спеціалізованих класів учнів з особливими потребами, які можуть навчатися за дещо іншому графіку (пізніше розпочинати навчання і довше перебувати в навчальному закладі). Завжди актуальна проблема нарешті озвучена на рівні законодавства. Залишилося дочекатися практичних кроків щодо її вирішення, тоді, однозначно, ура і велике спасибі від дітей та їхніх батьків.

7. Створення національного агентства забезпечення якості освіти (контроль сфери середньої освіти) та національного агентства кваліфікацій (прогнозування ринку праці, розробка професійних стандартів, участь у розробці стандартів освіти). Дві нові бюрократичні структури, які розробляють норми та здійснюють контроль у системі середньої освіти в масштабах всієї держави. Далі без коментарів. Навіщо витрачати час на пояснення того, що що всі і так знають?

8. Обрання директорів, приватні школи та узаконене репетиторство. Обмеження присутності на посаді директора не більше ніж 12 років (два терміни) та обрання рішенням комісії за результатами конкурсу вважаю позитивним. Звичайно, бувають і винятки, але загалом періодичне оновлення керівництва в школах позначається на останніх лише з позитивного боку. А на те, що держава упустить можливість підштовхнути вчителів (інших громадян, які зареєструвалися як підприємці та надають послуги у сфері освіти) до легалізації, з подальшою сплатою податків з викладацької діяльності можна було й не розраховувати.

9. Підвищиться заробітна плата вчителів. Ось і все, що можу сказати, виходячи зі свого принципу – не розповсюджувати чуток і не давати необдуманих обіцянок. Наскільки розраховують «підняти» зарплати вчителів у міністерстві ви можете дізнатися і з інших джерел, головне, намагаючись не забувати про те, для кого саме обіцянка є забавкою.