Ніхто туди не вийде живим: короткий огляд урядового проекту пенсійної реформи.
Юридичним тонкощам нарахування та виплати пенсій було присвячено кілька статей сайту. І, серед аналізованих проблем, найбільш негативно, особисто мною, завжди сприймалося 15% утримання з пенсій пенсіонерів, що працюють. Щоб там не заявляли в уряді – це яскравий приклад подвійного оподаткування, порушення права громадян на рівний доступ до соціальних гарантій держави, та й, зрештою, цинічне знущання з тих людей, які заробивши належну їм пенсію, змушені знову найматися на роботу з причин, набагато прозаїчніших, ніж намагаються пояснити в державних адміністраціях (уже точно не через те, що нашим пенсіонерам сумно і самотньо на пенсії).
Так ось в урядовому проекті майбутньої пенсійної реформи, цю норму пропонується (за три роки) скасувати. Все! Приємні новини скінчилися. Далі йде детальне перерахування змін, які пропонуються кабміном, що, з деякою натяжкою, дозволять виконати, здавалося нездійсненне завдання:
не підвищуючи, безпосередньо, пенсійний вік, зробити так, щоб громадяни самі не бажали (не мали можливості) достроково виходити на пенсію і навіть прагнули, якнайдовше (в ідеалі – довічно), працювати.
Як це зробити? Ну, звичайно, через суми сплачених, за майбутнього пенсіонера, страхових внесків та позбавлення права дострокового виходу на пенсію практично всіх категорій, крім військових (можливо через те, що, напевно, на думку деяких представників влади, тільки вони сьогодні і потрібні Україні) категорій населення. І якщо розглядати запропонований проект лише з цієї позиції, з поставленим завданням уряд цілком впорався. Отже, у рамках пенсійної реформи пропонується:
1. Дострокове підвищення розміру мінімальної пенсії. Було – 1312 гривні, стало 1373. І ні в чому собі не відмовляємо (я не уявляю собі людину, яка, в цій ситуації, утрималася б від такого коментаря). До речі, за заявою прем'єр-міністра планується щорічна, автоматична індексація пенсійних виплат, виходячи із сум у половину зростання середньої заробітної плати та половини розміру інфляції.
2. Використання, з жовтня 2017 року, як відправної точки для перерахунку раніше оформлених пенсій, у рамках відновлення рівності серед нинішніх та майбутніх пенсіонерів, середнього показника заробітної плати у розмірі 3764 гривень. Для пенсіонерів, які мають відносно велику пенсію і значний стаж – реальна вигода. На тих, хто отримує мінімальну пенсію – практично не позначиться (доплати можливі за великий стаж роботи).
3. Перерахунок пенсій здійснюється за коефіцієнтом 1% (замість чинного 1,35) за кожний рік стажу. Отримуємо зворотно-пропорційну залежність: страховий стаж більший – пенсія менша (порівняно з «дореформеним» періодом).
4. Впровадження прямої взаємозалежності стажу та віку. До певного віку, для отримання пенсії, необхідно мати необхідну кількість років страхового стажу (60 – 25 років, відповідно). З початку 2019 року, маючи п'ятнадцятирічний стаж, вийти на пенсію, після досягнення віку, можна буде лише у 65 років (ну не вдалося зовсім не збільшувати вік пенсіонерів). Віку досяг і вирішуєш піти на пенсію, а стажу немає? Отримай соцдопомогу у розмірі 1/3 прожиткового мінімуму (на даний момент 400 гривень) на місяць і відпочивай, як тобі заманеться.
5. Щороку, рівно на один рік, збільшуватиметься необхідна кількість років страхового стажу. Найбільш згадані в ЗМІ цифри: до 2028 року – 35 років стажу. Загалом майбутнім поколінням для отримання пенсії за віком залишається простий вибір. Або розпочинати трудову діяльність паралельно з навчанням у школі, або освоювати методики з книг з назвами на кшталт: «Як прожити до ста років…»
6. Для тих, хто самостійно бажає продовжувати працювати після досягнення пенсійного віку, діють такі види доплат:
— піввідсотка від суми пенсії за кожен надстроковий місяць, які за рік збільшать підсумкову суму на 6 %;
Дана норма знайде відгук серед частини пенсіонерів, але при цьому ще більше загострить проблему залучення трудового потенціалу молоді.
7. Пропонується впровадити можливість «докупити» страховий стаж (уряд пропонує максимальний період у 5 років, МВФ говорить про 2 роки). При нестачі страхового стажу, але непереборному бажанні вийти на пенсію шляхом виплати всіх належних за недостатній період соціальних внесків, помножених на знижуваний (від 2 до 1,2) коефіцієнт, майбутній пенсіонер може гарантувати отримання пенсії по досягненню віку. Наприклад, не бажаючи чекати наступу наступного року, виплативши майже 17 тисяч гривень ви можете піти на пенсію відразу після реалізації цієї пенсійної реформи. Свою особисту думку на таку пропозицію охарактеризувала б словами: «Ні! Я в цій черзі не стоятиму. Мені є куди витратити ці гроші.»
8. Пропонується змінити систему виплати підприємствами пенсійних відрахувань працівникам шкідливої та небезпечної праці при виході на дострокову пенсію, замінивши її сплатою за даних працівників підвищених ставок єдиного соціального внеску (для робочих списку № 1 – 37 %, для всіх інших – 29 %), а суми додаткових внесків, починаючи з 2019 року, підлягають накопиченню на індивідуальних рахунках.
9. До речі про особисті накопичувальні пенсійні рахунки, введення яких відкладено до 2019 року і, на мій погляд, навряд чи буде реалізовано, точно нинішнім складом уряду, на практиці. Адже всім зрозуміло, що особисті рахунки можуть викликати певні труднощі у відповідальних за «освоєння» даних коштів, чиновників. А ось загальні рахунки – це спільні гроші. Спільні гроші – значить нічиї. А раз нічиї…
10. Пенсії на вислугу років, як уже говорилося раніше, залишаться тільки військовослужбовцям. Решта отримують пенсію на загальних підставах. Отже, хотілося б подивитися, чим саме ініціатори цього проекту планують «заманювати» та утримувати протягом тривалого терміну фахівців бюджетної сфери (наприклад, лікарів та вчителів). Звичайно, за умови, що в майбутньому планується реформувати і ці сфери професійної зайнятості, саме залучаючи, замість сьогоднішнього «видавлюючи» з освіти, культури та медицини, талановитих професіоналів своєї справи.
11. І, як уже говорилося на початку статті, планується скасування 15-ти відсоткового утримання з пенсій пенсіонерів, що працюють. Це відновлення справедливості могло бути більш ефективним, якби сталося з паралельним притягненням до відповідальності осіб, які впровадили цей, безпрецедентний побор. Але це вже в ідеальній ситуації, а нічого ідеального, на жаль, не існує.
— під час роботи понад 5 років перерахунок виробляється у сумі 9 % річних від належної пенсии.
Отже, підбиваючи підсумки, мала б вибачитися за досить саркастичні коментарі. Проте в даному випадку вважаю їх цілком обґрунтованими, оскільки більша частина положень, та й весь проект викликав у мене, на відміну від тих «експертів», що мають відношення до державної влади, досаду. Через втрачений, на аналіз проекту, час і явно невдалу спробу його авторів приховати за хитромудрими фразами, науковими термінами та цифрами, просту правду, яку представники влади бояться озвучити народу простими та доступними словами. Отже, цю думку, доступну кожному свідомому українцю, доведеться озвучувати мені.
Солідарна пенсійна система в наших умовах абсолютно не працює, пенсійний фонд порожній, всі «схеми» з пенсійними відрахуваннями не тільки не зжиті, а й перетворюються у нових формах, приросту грошей до пенсійного фонду, особливо з урахуванням стагнації українського бізнесу, що триває, не передбачається. МВФ вимагає, будь-якими засобами, зменшити обсяги дотаційних (насамперед пенсійних) відрахувань, а залучити нові інвестиції уряд не в змозі, як результат – найближчим часом, якщо не вести режим «жорсткого урізання» виплат, переважна більшість громадян зможуть розраховувати, у кращому разі, на мінімальну пенсію.
Все це підводить нас до головної думки, яку завуальовано намагаються навіяти автори цього та подібних проектів: «Розраховувати можна тільки на себе!» Що, при подальших роздумах, спрямовує нас у бік накопичувальної пенсійної системи, як через державні, так і приватні фонди. Проте, з урахуванням все ще незавершеної хвилі «банкопаду», навіть за умови, що за всі 14 років ще жоден фонд не оголошувався банкрутом, вибір відповідного фонду для самостійного накопичення своєї майбутньої пенсії та прийняття рішення про те, щоб довірити йому свої гроші, стає дуже складним завданням. І це тема для зовсім іншої статті.
А поки приходимо до висновку, що з урахуванням того, що відбувається, фінансове забезпечення вашої старості поступово ставатиме лише вашою турботою. Щоправда при цьому у вас може виникнути питання: «А для чого потрібна держава?» Але це вже тема для власних філософських роздумів.
Розраховуйте лише на себе. Все!
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими