Процес розкриття інформації про бенефіціарних власників: масштабна проблема із сумнівним підсумком.
Наступного тижня (25.05.2015 р.) закінчується, формально, термін подання форми № 4, згідно із Законом України (№1701-VII, 14.10.2014 р.), що передбачає, що юридичними особами має бути надана державним реєстраторам інформація про кінцевих бенефіціарних власниках (вигодонабувачах та засновниках).
Формально, тому що стала традиційною, для нашої держави, методика реалізації поспішно прийнятих рішень, проведених за максимально скороченою процедурою обговорення і направленою в безперервно (останній рік) працюючий конвеєр законотворчості Верховної Ради України, цілком очікувано, викликала тотальну плутанину, що втілилася у величезних чергах до держреєстраторам, які фізично не встигають виконати, покладені на них Законом, обов'язки.
У зв'язку з цим (19.05.2015 р.) було зареєстровано законопроект з пропозицією відстрочення подання даної форми до вересня поточного року (№2896) та дана ініціатива, швидше за все, отримає підтримку і з боку Міністерства юстиції (з застереженням, що надалі дані фізичних осіб-підприємців вносяться відповідно до принципу мовчазної згоди, а юридичні особи понесуть додаткову відповідальність, якщо не виконають вимоги Закону навіть після пролонгації періоду подання документів).
Коротко чому виникла дана проблема? Все почалося безпосередньо з прийняття Закону, поспішним твердженням якого, Верховна Рада проігнорувала як явну неузгодженість вживаної термінології (початкова редакція містила визначення «кінцевий вигодоодержувач» що суперечило положенням із визначенням «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» що міститься в Законі №1702-VII, яке було подолано змінами в тексті Закону, прийнятими лише у лютому 2015 року), так і повну неготовність державних реєстраторів до реалізації даної процедури (порядок розкриття інформації спочатку був відсутній, надалі виникла проблема відсутності затвердженої форми реєстраційної картки , яка, після затвердження, знову була відправлена на «доопрацювання» у зв'язку із змінами у Законі, які зазначалися раніше). Як результат, нова форма реєстраційних карток, необхідних для подачі, стала доступною лише 5.05.2015 року.
Тепер давайте розберемося в цілях, механізмах, а найголовніше — у підсумкових результатах самої процедури.
Відповідно до Закону — юридичними особами (незалежно статусу засновників) має подаватися держреєстраторам, інформація про фізичну особу вигодонабувача (бенефіціарного власника), що впливає на діяльність та управління організацією, як прямо, так і опосередковано.
Цей обов'язок ґрунтується на вимогі міжурядової організації, яка розробляє світові стандарти щодо протидії відмиванню злочинних доходів та фінансуванню тероризму (Financial Action Task Force on Money Laundering або FATF). З урахуванням подій, що відбуваються в країні, чинний уряд поспішив реалізувати вимоги, що висуваються ФАТФ, тим самим, мимоволі, перетворивши країну на першопрохідника процесу відкриття інформації про бенефіціарних власників (у країнах ЄС дана директива тільки пройшла попереднє схвалення Європарламенту, в США баталії навколо цього закону середини 2013 року, із примарними шансами реєстру бенефіціарів, якщо такий буде створено, на публічність доступу).
На відміну від вищезгаданих держав, в Україні весь процес зайняв близько місяця: 30 вересня 2014 року уряд реєструє законопроект, 7 жовтня текст, в терміновому порядку, замінюється, але, незважаючи на всі колізії, приймається Верховною Радою, а 24 жовтня підписується Президентом України, через місяць набираючи чинності та припускаючи додавання до Єдиного державного реєстру інформації, про кінцевих вигодонабувачів усіх юридичних осіб. Результат – величезні черги до «задихаючимся», від напливу розлючених громадян, державним реєстраторам і невиразне уявлення про сенс розкриття цієї інформації та про наслідки, що загрожують за невиконання цієї вимоги.
Щодо наслідків слід сказати, що ненадання необхідної інформації спричинить штрафні санкції в діапазоні 300-500 неоподатковуваних мінімумів (5100-8500 гривень, відповідно) до керівника або уповноваженої діяти від імені юридичної особи (Кодекс адміністративних правопорушень, стаття 166-11, частина 5). Протокол адміністративного порушення складається уповноваженими особами суб'єкта, який здійснює державний фінансовий моніторинг (Кодекс адміністративних правопорушень, стаття 255), а сама справа з винесенням постанови розглядатиметься міськими та районними судами (Кодекс адміністративних правопорушень, стаття 221).
Відповідно до Закону №1702-VII (спрямований на протидію відмиванню злочинних доходів та фінансування тероризму) суб'єктом фінмоніторингу виступають:
— Нацбанк України;
— центральні органи виконавчої влади, які реалізують політику протидії відмиванню злочинних доходів (фінансуванню тероризму);
— Мін'юст України;
— центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику щодо надання поштових послуг та економічного розвитку;
— комісія з фондового ринку та цінних паперів;
— уповноважені органи комісії щодо регулювання сфери ринку фінансових послуг (стаття 5, частина 3).
При цьому сама процедура виявлення фактів неподання інформації про кінцевого вигодонабувача досі чітко не визначена. Імовірно буде використано інформацію, що надається суб'єктами первинного фінмоніторингу (банки, страхові компанії, кредитні спілки, нотаріуси тощо) яких, у свою чергу, зобов'язали здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнтів (якраз і передбачає встановлення даних про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)). У випадку, якщо цю інформацію отримати не є можливим, юридичній особі зобов'язані відмовити у встановленні ділових відносин, включаючи розірвання чинних відносин та фінансові операції (стаття 10).
Виходить, не надавши необхідну інформацію юридична особа, крім накладення штрафу, зіткнеться з проблемами фінансового характеру (платежі та надання послуг) та навіть загрозою розірвання вже чинних договорів. Маючи такий «батіг», держава небезпідставно сподівається на сумлінне виконання юридичними особами вимог Закону.
Якби не одне АЛЕ. Законодавчо не встановлено відповідальність за надання недостовірної (неповної) інформації. А якщо так, ніщо не заважає юридичним особам, виконавши, формально, вимоги Закону, видати за кінцевих вигодонабувачів осіб (номінальних учасників або акціонерів), встановити істинність статусу кінцевого бенефіціара буде дуже важко. Що, у сумі з повною відсутністю будь-якої іншої мотивації, здатної спонукати організації до розкриття необхідної інформації, може перетворити весь процес на рядову формальність, поховану під щільним шаром бюрократизму. Що, зрештою, навряд чи здивує більшість задіяних учасників.
Невідомо, чи хотіли як краще, але вийшло як завжди!
P.S. Сьогодні, 21.05.2015 р., Верховною Радою України було ухвалено законопроект № 2896, який продовжив термін подання інформації про бенефеціарних власників юридичних осіб, зареєстрованих до 25.10.2014 р., ще на чотири місяці (поправка про подання інформації протягом 10 місяців з початку дії закону №1701-VII). Також вводиться звільнення від подання цієї інформації:
— релігійних організацій;
— державних та комунальних підприємств;
— юридичних осіб, якщо до них включені лише фізичні особи, склад яких збігається з переліком бенефіціарних власників юрособи.
Решта інформації, що міститься в матеріалі статті, включаючи зроблені автором висновки, залишається незмінною.
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими