Безробіття та новий Трудовий кодекс або вивчаємо основи причинно-наслідкових зв'язків.
На початку тижня один із членів чинного уряду заявив, що офіційне безробіття в Україні практично досягло 2 мільйонів осіб. Це багато чи мало? А сьогодні (27 квітня 2017 р.) у столиці пройшов мітинг протестувальників проти прийняття Верховною Радою України (орієнтовно на початок червня цього року) нового Трудового кодексу, який самі протестувальники називають < strong>«рабським». Як пов'язані дані події, що обурює змісті проекту Трудового кодексу і чим усе закінчиться зрештою? Давайте розбиратися.
Аналіз тексту наданого на розгляд українськими парламентаріями я вже надавала на сайті (докладніше у статті: «Що надає новий трудовий кодекс громадянам України?»). І змушена відзначити, що раніше зроблені висновки підтверджуються в черговий раз з найменш привабливої сторони. Знайдені недоліки не тільки не нівелюються, але й доповнюються новими, вельми спірними положеннями./span>
Пройдемося за основним переліком претензій до змісту документа (законопроект № 1658), відповідно до якого, я в цьому не сумніваюся, регулюватимуться питання працевлаштування, трудової діяльності та звільнення з роботи. Найбільш затятій критиці піддаються:
1. Отримання роботодавцем можливості, шляхом введення понаднормових годин, перевищувати норму 40 годин на робочий тиждень (Стаття № 138 і № 155). Озвучуються цифри про 12-ти годинний робочий день та 6-денний робочий тиждень, що шляхом арифметичних обчислень дає цифру у 72 годині.
2. Значне збільшення підстав для звільнення співробітника при паралельному скороченні числа підстав, за якими потрібне узгодження звільнення з профспілкою працівників (Статті № 92-93). Крім раніше існуючих додаються, як підстави для звільнення, як зараз прийнято у вельми розпливчастих формулюваннях, звільнення працівника, що розголосив комерційну таємницю, порушив норми техніки безпеки, що володіє недостатньою кваліфікацією (Стаття № 92 і № 367).
3. Зняття обмежень для роботодавця на використання форми строкового трудового договору (Стаття № 35 та № 58). Можна говорити про те, що наймач може побудувати всю взаємодію з найманими працівниками на основі термінових договорів укладених на мінімальні терміни (які, ось дивно, чітко не прописані в тексті кодексу) тим самим, контролюючи всі їхні дії загрозою не продовження договору нового період.
4. Надання наймачеві особисто, за наявності усної згоди працівника, підвищувати навантаження на працівника, вводити додаткове навантаження та доповнювати договір новими умовами (Стаття № 32 та № 37). Підвищення навантаження та примус до виконання додаткових обов'язків, природно, не оплачується.
5. Закріплюється можливість переведення працівника на підприємство іншого роботодавця (Стаття № 67). Так просто. Прокинувся з ранку, а на роботу вже треба йти в іншу організацію та ще й добре, якщо вона знаходиться в тому ж місті.
6. Надання роботодавцю повної влади у визначенні умов праці за допомогою внутрішніх нормативних актів (Стаття № 12). Ця норма, нарівні з попередніми, значно звужує роль профспілок, практично перетворюючи їх існування на просту формальність.
7. Можливість постійного спостереження за працівником з використанням технічних засобів (Стаття № 29). Після ухвалення цього кодексу у кожного найманого працівника з'явиться можливість стати об'єктом пильної уваги спрямованої на нього відеокамери.
8. Необхідно обґрунтовувати неспроможність звинувачень у дискримінаційних діях стосовно працівника (Стаття № 3). Дане положення вже не влаштовує роботодавців, які цілком обґрунтовано побоюються багаторазового зростання звинувачень у упередженому відношенні з боку незадоволених їх політикою найманих працівників. Також роботодавці виступають проти підвищення (до 28 днів) щорічної оплачуваної відпустки.
9. Крім того, акцентується на скороченні (до 1-го місяця) часу на попередження працівника про майбутнє звільнення, можливості звільнення працюючих матерів, якщо вони не справляються зі своїми обов'язками, за загальними підставами і так далі.
Звичайно, серед 398 статей майбутнього Трудового кодексу є і позитивні, для найманого працівника, норми, такі як заборона на дискримінацію, обов'язковістьукладання письмового договору, фінансова відповідальність роботодавця за своєчасну виплату заробітної плати, скорочення випробувального терміну, введення понять гнучкого графіка та віддаленої (надомної) роботи, збільшення розмірів вихідної допомоги, прийняття, за наявності спірної ситуації, рішення на користь працівника. Однак, розмитість формулювань і, що вже стала загальною, наявність суперечностей навіть між статтями кодексу, дозволяє стверджувати, що критика даного законопроекту, в тому, що він значно зменшує права найманих працівників і служить, більшою мірою, задоволенню інтересів наймачів, дуже близька до правди.
Що ж буде надалі? На мою думку, Трудовий кодекс, можливо з деякими поправками підсумкового тексту, буде прийнято вчасно! Цей висновок я роблю виходячи з таких роздумів:
1. Основні положення запропонованого законопроекту не містять чогось радикально нового, що ще не використовується, офіційно чи негласно, у практиці взаємовідносин наймачів і працівників.
2. Основною рушійною силою протидії прийняттю Трудового кодексу є окремі партії та профспілкові організації. Перші, використовуючи резонансну проблематику, прагнуть привернути увагу громадськості, другі (давайте будемо чесними остаточно), здебільшого, бояться втратити останні важелі впливу роботодавців, перетворившись на непотрібну, навіть найманим працівникам, інстанцію.
3. Великий, середній і навіть малий бізнес підтримає ухвалення даного законопроекту, оскільки він, в більшості своїх положень, дозволяє здійснювати більш «гнучку» кадрову політику, водночас надаючи можливість значно скоротити витрати на утримання персоналу.
4. Основна маса громадян, що складають групу найманих робітників, обуриться, а потім почне, як завжди буває, пристосовуватися до обставин, що склалися, сподіваючись, що весь негатив Трудового кодексу, якщо і проявиться, то по відношенню до кого завгодно, але тільки не до нього.
І іншого розвитку подій не може бути в країні, де:
— більше половини населення вважають себе бідними;
— пенсіонери, незважаючи на вік та стан здоров'я, готові йти на будь-яку роботу, аби не померти з голоду;
— молодь змушена роками працювати на найбільш низькокваліфікованих видах праці, які відкидають будь-яке професійне зростання;
— на одне робоче місце претендує35 осіб і більше;
— кожен другий працездатний громадянин готовий прямо зараз їхати за кордон для працевлаштування на будь-яку, навіть саму «брудну» роботу;
— практично 90 % найманих працівників вже сьогодні почуваються юридично незахищеними, найбільше боячись втратити роботу на одному з підприємств, що ще працюють, переважна більшість яких, за дивним збігом обставин, мають дуже близьке відношення до тих «реформаторів», які прийматимуть та впроваджуватимуть у життя цей «кріпосницький» Кодекс.
Ось тепер і дайте відповідь на запитання: «Майже два мільйони офіційно безробітних – це багато?» Ну, а заявлений у заголовку статті взаємозв'язок, я сподіваюся, ви вже й самі простежили.
Чували гудок? Перерва закінчена! За роботу.
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими