Рада дозволила безкоштовну приватизацію у гуртожитках.
Нарешті завершилася довга епопея з доопрацюваннями законопроекту, який передбачає можливість безкоштовної приватизації кімнат мешканцями гуртожитків. Навіть на тлі значно «просівшого» (у доларовому еквіваленті) ринку нерухомості, парламентарі, проте, змушені були визнати наявність понад півмільйона громадян, які не мають свого житла і змушені перебувати в «підвішеному стані» тимчасового проживання.
Законом, спрямованим на забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків (№ 1076, від 5.04.2017 р.) Верховна Рада надала окремим громадянам можливість безкоштовної приватизації тих приміщень (кімнат) у будинках гуртожитків, в яких вони проживали від п'яти (і більше) років Звичайно, не обійшлося без деяких застережень та обмежень, які, в рамках цієї статті, я й спробую детально проаналізувати.
Але спочатку хочу звернути увагу на норму ухваленого закону, яку незаслужено, на мою думку, обділили увагою усі новини України. Це положення говорить:
З метою захисту прав мешканців гуртожитків, недопущення незаконного виселення з займаної житлоплощі, недопущення відчуження гуртожитків, збудованих на державні кошти, встановлюється мораторій на виселення громадян, які проживають на законних підставах (незаконно проживаючі – лише рішенням суду), а також відчуження (виключаючи передачу в комунальну власність місцевих рад) гуртожитків, що перебувають у господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, гуртожитків, що увійшли до статутних фондів (капітал), акціонерних або колективних товариств (організацій), створених внаслідок приватизації чи корпоратизації… Мораторій накладається на будь-які форми (об'єкта нерухомості, житлового комплексу, окремої будівлі, житлових та нежитлових приміщень, земельних ділянок, прибудинкових територій, іншого майна) відчуження, що підпадають під дії цього Закону, гуртожитків на користь фізичних чи юридичних осіб. Термін дії мораторію поширюється на весь період реалізації програми з передачі гуртожитків у власність територіальних громад (але не менше 11 років з моменту опублікування цього Закону).
Саме до проблеми незаконного виселення мешканців із займаних кімнат у гуртожитках апелювали, у попередні роки, багато народних депутатів. І на найближче десятиліття, у разі набуття чинності законом, дана проблема якщо і не вирішиться повністю, то принаймні буде законодавчо врегульована.
Тепер перейдемо до ключових положень закону Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»:
1. Ті, хто проживає в гуртожитку (члени їх сімей), отримають право безкоштовно приватизувати своє житлове приміщення, після переходу будівлі гуртожитку у власність до територіальної громади.
2. Право приватизації поширюється на мешканців (членів їхньої сім'ї), одиноких громадян, мешканців, які не володіють власною нерухомістю, громадян, які не скористалися (частково скористалися) правом приватизації державної власності, що на законних підставах проживають у цих приміщеннях п'ять і більше років.
3. Цим правом не може скористатися:
4. Законною підставою для проживання є:
5. Мешканці, які підпадають під дію закону, які проживають у гуртожитках недержавного житлового фонду та не передаються у власність територіальної громади, які не мають можливості придбати (побудувати) власне житло, мають право проживати в гуртожитку до вирішення їхньої житлової проблеми.
6. Приватизація поширюється на збудовані державним коштом гуртожитки, включені до статутного капіталу (фонд) госптовариств, створених під час приватизації державних (комунальних) підприємств. Але не стосується гуртожитків, побудованих (придбаних) за приватні чи колективні (як власні, так і залучені) кошти.
7. Приватизація може бути проведена після передачі гуртожитку у комунальну власність та створення власниками приміщень ОСББ (про його створення читайте у статті: «Що зміниться зі зміною власника багатоквартирного будинку»).
8. Приміщення гуртожитків, які були самовільно перебудовані (переплановані) можуть бути приватизовані після погодження техумов щодо перепланування.
9. Приміщення, які використовуються на умовах надання ліжко-місць, підлягають приватизації після розселення мешканців у окремі житлові приміщення.
10. Гуртожитки можуть бути передані у власність територіальної громади:
11. Якщо знос гуртожитку, що передається у комунальну власність, за час його перебування у власності попереднього власника перевищив допустимі норми, місцева рада може вимагати з колишнього власника (договором або на підставі рішення суду) виконання (стягнення вартості) ремонтних робіт.
12. Після прийняття цього закону, органами місцевого самоврядування, протягом 6-ти місяців після переходу гуртожитків у власність територіальної громади, мешканцям гуртожитків, які проживають на законних підставах у приміщеннях, але раніше не отримали, з незалежних від них причин, мають бути видані ордери.
13. Законом закріплюється право мешканців вимагати у суді визнати договір продажу гуртожитку колишнього державного підприємства недійсним.
14. Фінансування програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
— хто проживає у гуртожитку, призначеному для тимчасового проживання (навчання, підвищення кваліфікації, робота за контрактом тощо);
— мешканці, які не перебувають у трудових відносинах з тим підприємством, що надає їм право проживання у гуртожитку;
— незаконно (без офіційних підстав чи реєстрації проживання) проживаючі у гуртожитку;
— мешканці спеціальних гуртожитків (відведені під тимчасове проживання тих, хто відбув покарання, відбувають покарання та потребують поліпшення житлових умов (житло яких заселено і не може бути повернено);
— туберкульозні хворі, які потребують медичної допомоги;
— мешканці «соціальних», у момент набрання чинності цим законом, гуртожитків.
— договір найму приміщення, укладений на основі спецордера (відомчі гуртожитки, гуртожитки державної (комунальної) власності, Житловий кодекс УРСР, стаття 129);
— договір оренди житлового приміщення (укладений із мешканцем, який оселився на підставі договору найму, на вимогу нового власника гуртожитку, Цивільний кодекс, статті 810 — 813).
— без компенсації (рішення власника гуртожитку);
— з частковою компенсацією (на підставі рішень власника та місцевої ради;
— з частковою компенсацією із зменшенням (з урахуванням рівня зносу) або збільшенням (наявність у колишнього власника документів, що підтверджують його витрати на проведення капітального ремонту) загальної суми (на підставі спільного рішення або рішення суду за позовом, поданим місцевою радою);
— з повною компенсацією (рішенням суду за позовом власника гуртожитку).
Таким чином, як було сказано раніше, у разі підписання цього закону Президентом України та набрання чинності, наступного дня після його опублікування, досить велика частина українських громадян, яка не має у власності житлової нерухомості, але досить тривалий термін (від 5-ти років) проживає в гуртожитку, отримає, як мінімум, надію на те, що в найближчому часі зможе назвати місце свого проживання своїм будинком. А поповнивши ряди «щасливих» власників нерухомості, незалежно від їхнього бажання, буде залучена до «чарівного світу» узгодження проектів, необхідності встановлення лічильників, тарифів на газ, електрику та воду. Але ці роздуми вже для інших статей.
У будь-якому випадку, при виникненні такої необхідності запрошую вас скористатися моєю допомогою з відновлення майнових прав та отримання якісної юридичної консультації.
Перефразовуючи класика: «Нашим політикам слід дякувати вже за наміри. Тому що у них, мабуть, все одно нічого не вийде!»
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими