Погано – це добре, коли гірше вже нікуди.
З людей грамотних, освічених і, що вже душею кривити, тієї небагатої, від загальної кількості громадян, частини, яка все ще що цікавиться майбутнім нашої держави, тільки лінивий не говорив (не писав) про підписаний, між МВФ та Україною, меморандум. Якщо так, дозволю собі висловити власні думки з цього приводу, традиційно, наприкінці статті, зробивши деякі висновки.
Отже, для отримання останнього ($1 млрд.) та надії на отримання ще 3-х ($4,5 млрд.) траншів від МВФ, урядом України були прийняті, у рамках аналізованого Меморандуму, визначені зобов'язання. І серед радісних вигуків правлячої коаліції та занепадницьких стогнувань тих, хто до неї не входить (свідомо не називаю їх опозицією, оскільки всі їхні дії, а точніше бездіяльність протягом останніх років показує – політичної опозиції в Україні не існує) підписання даного Меморандуму було сприйнято більшістю громадян з великою невизначеністю.
Багато хто з нас переконаний, а точніше всіх переконали, що без отримання грошей МВФ українська економіка 2017 рік «не переживе». І ось транш практично отримано, а в країні тільки й розмов про те, що економіка України не витримає запланованих у 2017-2018 роках «реформ», що фіксуються, як стверджує уряд і президент, в умовах отримання траншу. І всі переконані, що буде лише гірше, хай не для всіх, але для більшості. І вже є ті, хто закликає відмовитись від тих грошей, у необхідності яких українців переконували весь останній рік. Загалом, наші політики та засоби масової інформації перетворили такий, досить тривіальний процес, як розміщення в Національному банку України валютного депозиту МВФ у справжній, мелодраматичний серіал, з невизначеним фіналом.
Давайте неупереджено розберемося з положеннями Меморандуму, а точніше, з тими зобов'язаннями, які приймає Україна (незалежно від того, хто перебуває на правлячих посадах) для підтримки співпраці з МВФ. Основними зобов'язаннями українського уряду є:
1. Законодавче розширення повноважень Національного антикорупційного бюро України щодо методів розслідування, слідчих дій, доступу до засобів зв'язку (прослуховування та контроль повідомлень) до травня 2017 року. Першочергове значення цього зобов'язання фіксує дуже важливу для Фонду (який вперше присвятив питанню боротьби з корупцією настільки великий розділ у підписаному документі), але рідко згадувану на державному рівні (українцями приймається як звична даність) проблему – корупція в державних органах досягає свого апогею.
2. Така «улюблена» всіма, без винятку, урядами України (починаючи з етапу формування незалежної держави)пенсійна реформа, на початок 2018 року. І для самого МВФ важливий, як можна зрозуміти з документа, не сам вік виходу на пенсію, а скорочення витрат на пенсійне забезпечення шляхом нівелювання розриву між чисельністю пенсіонерів і кількістю працюючого населення, що, навіть за офіційними даними, далеко не на користь останніх. Навіть представники уряду та правлячої коаліції заявляють, що, швидше за все, пенсійна реформа буде спрямована на розробку комплексу стимулів, які дають змогу утримати людину від «спокуси» піти на пенсію. І тут, досі, влада використовувала суто матеріальні важелі. Як буде запропоновано вирішувати цю проблему, можна буде дізнатися лише після надходження тексту закону у вільний доступ. Однак є велика частка впевненості в тому, що пов'язана з цією реформою проблема працевлаштування молодих кадрів буде вкотре проігнорована.
3. Зняття наприкінці 2017 року мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Ось та «бомба тотального знищення», якою сьогодні, як прапором, трясе так звана опозиція.
Насмілюсь зробити свої скромні висновки:
— Україна, не уточнюватимемо завдяки чиїм старанням, йшла до цього моменту усю двадцятишестирічну історію;
— у нинішніх умовах мораторій скасовувати не можна;
— мораторій на продаж землі буде знятий, з урахуванням того, що у влади з'явився хороший «цап-відбувайло » у вигляді «жорсткого » МВФ;
— для вітчизняного фермерства, особливо з урахуванням наявності проблеми із першого пункту – це практично вирок;
— для розвитку національного сільського господарства, можливо, все зовсім не так похмуро. Але, чи це так насправді покаже лише час.
4. Створення до весни 2018 року національної системи антикорупційних судів. Знову проблема боротьби з корупцією та надії Фонду, що реалізація цього зобов'язання допоможе змінити ситуацію на краще. Утримаюсь від особистої оцінки, йдемо далі.
5. Старт діяльності аудиторської комісії з питань роботи Національного антикорупційного бюро України до літа 2017 року, з поданням звіту про діяльність його керівництва у жовтні цього року. Судячи з темпів обговорення претендентів на посади аудиторів, цей пункт, на мою думку, посідає одне з перших місць у рейтингу зобов'язань, про перенесення виконання якого проситиме український уряд.
6. Створення, до травня 2017 р., служби фінансових розслідувань, покликаної замінити (з підвищенням якості роботи) так досі не розформовану фактично податкову міліцію. І в цьому пункті детально розписані повноваження цієї служби, механізм набору співробітників та комунікації цієї служби в системі державного апарату, що, однак, не зменшує значення того, що на практиці, після її створення, ефективність її діяльності буде, м'яко кажучи, далека от ожидаемой. далека від очікуваної. Чому? Хіба ви не ознайомилися з попередніми пунктами?
7. Проведення приватизації Одеського припортового заводу (1 півріччя 2017), Турбоатома, Укрспирту, Центренерго. Висновки практично ідентичні з пунктом продажу сільгоспземель.
8. Проведення реструктуризації боргу України у $3 млрд. перед РФ. Те, що цей борг доведеться віддавати, було зрозуміло ще кілька років тому, коли сам МВФ визнав його державним. Проте, внаслідок необґрунтованої віри в абсолютну підтримку Заходу, національної традиції «всепрощення» або просто непрофесіоналізму, проблема була пущена державною владою на «самоплив» і тепер ініціатива у вирішенні цього питання лежить аж ніяк не у сфері української юрисдикції.
9. Створення (червень 2017 р.) незалежних наглядових рад для найбільших підприємств із державною формою власності. Аудит, ранжування за позиціями ефективності та ліквідація неліквідних (збиткових) державних підприємств має бути сприйнято позитивно, якби не все та ж проблема трудової зайнятості та якості (не заангажованості) складу цих рад. Знову проблема корупції, від якої не вдається «піти» в аналізі тексту Меморандуму.
10. В Україні, до осені 2017 року, мають бути монетизовані пільги та субсидії, а також скасовано розстрочку на оплату послуг опалення. Держава, для скорочення витрат на субсидії до розумних, на думку Фонду, меж скорочуватиме категорії громадян, які претендують на допомогу з боку держави, посилюватиме нормативи та реформує систему отримання субсидій (докладніше у статті: «Про субсидії – перший та останній раз») доки в списку одержувачів не залишаться найбільш знедолені. Далі, як мені здається, говорити нема про що.
11. Мораторій на підвищення мінімальної заробітної плати щонайменше до кінця 2017 року. Без коментарів.
12. Здійснення кожні півроку коригування тарифів на газ. Якщо прибрати весь інформаційний «шум», то Україна зобов'язується зберігати паритет у ціні на газ імпортного та вітчизняного виробництва. Загалом, як пощастило постачальникам і як не пощастило українським споживачам.
13. Повернення України на ринок комерційних позик з випуском, наприкінці 4-го кварталу, облігацій на суму, хто міг би подумати, 1 мільярд доларів. Тут даю, там беру, багато цифр, але результат один – українськийборг все зростає.
14. Скорочення, з цього і до 2019 року, чисельності зайнятих у бюджетній сфері та системі державного управління (14 та 15 % відповідно). Хто не потрапить під скорочення, кого скоротять насамперед, як працевлаштовуватися тим, хто втратив роботу, та інші питання мало турбують Фонд, а для наших громадян, за замовчуванням, є риторичними.
15. Реформа оподаткування, що передбачає поступове скасування пільг у оподаткуванні та активізації зусиль уряду в його «хрестовому поході» на «спрощенку». Все, що ти не віддав як оплату ЖКГ, віддай як податок. Жарт. А може, й ні.
На цій, не знаю, як визначити, ноті пропоную закінчити аналіз документа та перейти, як було заявлено на початку статті, до дещо несподіваних висновків:
1. Для уряду підписання цього меморандуму – це добре. Отримано деяку суму, яка дозволить продовжити його існування (інакше це не назвеш), принагідно виправдовуючи перед народом України, всю послідовність майбутніх дій (які він би й так здійснив) тим, що так записано в документі, що гарантує отримання траншів.
2. Для МВФ – це добре. Гроші Фонду не будуть, як би сказати м'якше, так швидко і непрозоро «освоюватися» українською владою, при цьому МВФ, рідкісний випадок, зможе отримати у відповідь щось реальніше, ніж обіцянки.
3. Для країни – це погано. Безробіття, інфляція, зростання цін і тарифів, втрата власності та прискорення темпів занурення в, вже зараз, «непідйомні» борги.
4. А ось для громадян України, на мою думку, підписання цього Меморандуму не може сприйматися однозначно поганим. Для себе я пояснюю це тим, що:
— всі карти «розкриті» і завісу знято. Ніхто, нікому, нічим не допомагатиме. Ось так просто без лицемірства;
— працевлаштування стає особистим обов'язком, отже, вперше за довгий термін, українці масово замисляться про те, що вкладення у власну освіту та професійне зростання – це інвестиція, а не банальні «курси підвищення кваліфікації» або отриманий диплом;
— є, нехай невеликі, але шанси на те, що корумпованим чиновникам стане набагато складніше «працювати», а якщо так, то тим, хто залишився «в живих», після процесу реформування, бізнесменам стане дещо простіше взаємодіяти з державними органами;
— неминуча зміна власника української землі та підприємств, також із деякою поправкою на те, що новий власник вирішить не розвивати, а «вичавлювати до останнього» отримані ресурси, залишає ймовірність того, що в українських підприємствах на перше місце вийдуть професійні якості співробітника, а не те, хто в нього родичі або як віддано він(а) заглядає в рот начальнику;
— влада в державі, нарешті, вийде з сомнамбулічного сну і почне робити хоч якісь послідовні кроки, а не сахатися від власних дій(пам'ятаєте «введення» абонплати на газ?) у страху перед народним повстанням;
— вперше в історії українці отримали детальну, аж до конкретної дати, карту майбутніх «пакостей» від влади.
Але, що тепер з усім цим робити кожен з нас має вирішити самостійно. Головне, не дуже із цим затягувати.
Щиро сподіваюся, що після прочитання статті ваш настрій не сильно погіршився і ви, як і я, збережете впевненість, що все буде добре.
Попереджений – значить озброєний. Хочу вірити, що це працює і в цьому випадку.
З повагою Дар'я Ігорівна Ясир
Ознайомитись з іншими сторінками мого сайту Ви можете перейшовши за вказаними нижче посиланнями:
§ Отримати консультацію юриста
Буду вдячна, якщо ви поділіться інформацією з друзями та знайомими